Сліди — текст песни

Крокую по слідам, уникаючи зірок

Римую небесам і ставлю на зеро!

Пишу це завдяки обірваних з плечей

Крил, а ваші мідяки залишу для очей…

Від щастя до біди, де реп не для дерев

Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!

Мрій тільки як і я! Не бійся темноти!

Буває як не як час коли і ти не ти!

Час, коли пливе з-під ніг розплавленна земля!

Але я зрозумів чого прагнула змія!

Вказала на слабке і я з'їв не озернувсь

Але вірю прийде час, коли зможемо звернуть!

І вічний райський сад, знайдемо у собі!

Так хочеться назад повернутись, де слабкі

Мої рими і слова, але сильний, як і дух

Мій погляд, де ще в дзеркалі не ворог мій, а друг!

Де більший за понтами і де менший за роками

I де гупаю по стінам дуже тонкими руками!

Де я кричу на весь це світ і де лечу я

I де мені начхати, що він мене не чує!

І радуючись тріщині, йду до перемоги

Біжу до вас із віршами і вірю в них, як в Бога!

Де друзі мої разом, під під'їздом і чекають

I наші всі образи нас так сильно не чепають

Крокую по слідам, але тільки ті сліди

Згубились, — мені там, підсказали — йди сюди…

І я повірив і пішов, стежками тих людей

І багато чого знайшов, але тільки не себе…

Забув свою мету, там забув свої удари

Але зрозумів — іду, — на місці, а не далі

І залишив ті міста, де блукав один до того

Почав з нового листа шукати до себе дорогу!

Попереду був ліс, в лісі було болото

І я випадково вліз в його чорну позолоту…

По вуха зачерпнув і досхочу наївся

І думав, що помру я один у тому лісі!

Але витягнули руки і я знову пішов…

Ті міцні, великі руки — тягнулись із книжок!

І вже відчуваю мама, — нарешті іду слідами!

І я бачу своє сонце! Але воно сідає…

Крокую по слідам, уникаючи зірок

Римую небесам і ставлю на зеро!

Пишу це завдяки обірваних з плечей

Крил, а ваші мідяки залишу для очей…

Від щастя до біди, де реп не для дерев

Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!

Мрій тільки як і я! Не бійся темноти!

Буває як не як час коли і ти не ти!uk